відчуваю виходжу на лезо
відтепер кожен рух це тортури
ще гостріше не буде тверезо
ще гостріше занадто похмуро
ще гостріше напевно не можна
бо зависне мов крапля остання
моя торба ледь-ледь не порожня
пустоприйнятого спілкування
та є й інший кінець у вірьовки
ще за спину не зв’язані кисті
а думки лиш про себе замовкли
бачу спільним своє особисте
це з якими б ходили синцями
люті рани були б аж до крові
якби совість лупила як камінь
без помилувань цілодобово
***
