128 бригаді
просякла рідну землю
рідна кров
гайнули в ирій
чи впаде відплата
їм байдуже
провалля
тиші вата
врочистий спів-переспів молитов
великдень
тихо виє мати
на кого кинув?
і
куди пішов?
а ще дружина
сивими ночами
гаптує в біль подушки перли сліз
чому так сталося?
за що це з нами?
лиш донька-крихітка
не дійде тями
чим завинила?
засмутила маму?
не зарубцюється надріз
допоки не обрушиться розправа
щурі вже мертві
лиш не знають це
скиртують гроші
бавляться у справи
нап’явши гідність-маску на лице
освята помсти
по братах відправа
навіки поряд
не покинуть стрій
холодний розум кулі кує вправно
пролита рідна кров
не до оману
тримає ворог в пекло проїзний
Дуже сильно сказано.Я вражений Вашою багатогранністю. Вірш рве душу! 
