Часом сідаю,думаю,не злюся
Напишу той рядок, а може два
До рими сильно і не рвусь я.
З середини я чую "вже пора"
Пора прибити слово до сторінки
Та що ж писать в думках одна лиш каламуть
Писати про туман що на зупинці.
Про сенси також не забудь.
Та всюди лиш поезія і грає,
Десь чорна десь солодка десь проста
Часом аж до мурашок пробирає
А часом пробирає гіркота.
Та все ж ,не мені її судити.
Вона звучить у вухах і у снах
Не стану я її будити
Най спить,як вітер на полях..
