Прости мені, я тебе благаю,
Бо яку важку дорогу ти проходиш.
Я собі не уявляю,
Бо мої дії, як пітьма безпутня.
Прости мене, бо це моя вина!
В кінці я мав тобі сказати
солодкі, неначе з меду,
прекрасні добрі слова.
Ти відкрила мені свою душу,
А я наніс тобі великий болючий удар,
неначе великим гострим кинжалом,
розбивши злим словом твоє серце!
Ти зовні добра, ніжна і одночасно колюча, як троянда.
Але в середині тебе живе палкий борець,
Який бореться проти страшної пітьми,
Яка хоче прискорити твій кінець.
Ти мужня, сильна і хоробра,
Серцем волею наповнена без меж.
Пробач, що я був нестерпний тоді,
За те, що я лишив рани в твоєму серці.
