Буцімто від помаху чарівного жезла газуз,
Слабий, як учетверо мотуз,
Дурнограй* зажеліпав завзято,
Сонечко жевріє ін-кварто,
Діди з моря встають рядами*.
По-одинці чи задругами,
Заховалося усе живло,
Заласні заводі собі знайшло.
І я від нього не відстаю,
Замастирився* у затишну кишту* свою,
Де каймак, каварма*,франзолетта* і вино,
Ефемерно натюрмортять мені сирно́,
Де жаріють у грубці вуглини,
Дотліваючи свої останні хвилини,
Хоч дурновій* аж стугонить у вікно,
Мені вкрито літепло, п`янко і ситно́.
Природі покоривсь, усе-таки маю ухіття,
Щоб закінчилося скорше негоди страхіття,
Але сторицею, що мені до скрути треба –
Мирного без війни над главою неба…
25.10.23.
дурновій, дурногай(кубанськ.) — «морський вітер»
діди з моря встають(кубанськ) — «з'являються дощові хмари»
Замастирився(одеськ)- заховався
Каварма- баранячий ковбик.
Кишта- хата, житло.
Франзолетта(одеська) – французький багет(хліб)
Не втратьмо віри! Хай зникнуть усі марива і негаразди! 
