Не руш. Залиш минуле, як назгадку,
У скриньку серця досвід поклади,
А відчиняй, коли шукатимеш розгадку.
Облиш печаль! Лише любов бери.
Живи з думками про своє хороше,
Хоч би й це просто нині спогад,
Та він в мороз зігріти допоможе,
Бо все ж-таки - було...
Цвіли вишні – отож приходила весна.
Співали солов'ї – світанки зустрічали.
А те, що нині захід сонця, і зима –
Не знищить відчуття, що ми кохали.
Не доведе, що марно все й дарма,
Бо світле це тепло довічно гріє.
І попри те, що шансів вже катма,
Любов із мертвих воскресати вміє.
Ні, не когось, а власну душу поверта,
Зціляючи глибокі і такі пекучі рани...
Облиш печаль! Лише любов бери,
Із скрині, де прошедшого скарби.
