…Тужить Україна, тужить за синами —
тими, хто пішли вже і тепер не з нами…
Де ви, відчайдушні, віддані, сміливі?
Час попрацювати на державній ниві!
Знову кров та чвари, знов якісь чужинці
в хаті хазяйнують. То не українці.
Хто вони та звідки вже не пам'ятають,
брешуть красномовно, всіх за дурнів мають…
Гроші — то їх віра та мета єдина,
гроші їм цінніші, ніж своя країна.
Як не вийде вкрасти, продають законним
методом за безцінь друзям закордонним…
Та свої ще гірші — люмпени ледачі,
все на світі знають, впевнені, гарячі:
— Ви там починайте! Разом ми з народом
будемо боротись, тільки трішки згодом…
…Мабуть недарма все, мабуть все минеться…
Серце України ледве-ледве б'ється…
Вкрита несвободи вічними снігами
тужить Україна, тужить за синами…
(вересень 2015 р.)