Де завмерли пісні, де розмови затихли,
Зникли навіть пташки у посохлих садах.
На розвалених стінах портрети застигли,
Це все подих війни, залишив такий жах.
Були крики… нема і кров змита дощами.
Молитви теж були і посмертні слова…
Поставали могили новими рядами.
Там де сльози текли, поросла вже трава.
Села мертві стоять, лише вітер гуляє,
Тричі клята війна все життя відбира.
Попіл разом з піском всі сліди замітає,
На бруківці навій, що лягла здовж села.
26.03.24р. Олександр Степан.
