*****
Живи на світі, як бажаєш,
Однак лиш світлі почуття,
Які в душі та серці маєш,
Викохуй все своє життя,
Неначе діток їхня мати,
Для того, щоб на світі цім
Ніколи зовсім не страждати,
А лиш щасливо жить на нім.
А темні почуття повіки
У душу й серце не впускай.
Якщо ж їх маєш, то навіки
Нарешті поклади їм край.
Їх вижени із них сміливо
Й за ними двері зачини
Для того, щоб у них правдиво
Не повернулися вони,
До них забувши ту стежину,
Якою йшли, та вже не йдуть.
Нехай вони свою місцину
В інакшім місці віднайду́ть,
В тім місці, де нема нікого –
Сама лиш темрява німа,
Щоб більш їх не було ні в кого,
Не в тих лиш, в кого їх нема.
Вони не гідні аніскільки
В твоїй душі та серці жить,
Бо гірко будеш з ними тільки
На цьому світі ти тужить.
Отож жени їх без вагання
Усіх навіки в небуття,
Натомість світлі почування
На все своє земне життя
В них приведи, немов до хати,
Аби повік не довелось
На білім світі цім страждати,
А щоб щасливо вік жилось.
Євген Ковальчук, 04. 12. 2020