О, повернись хоч ненадовго
Мить та, що дуже дорога;
Тож проведи мене стезя
Уздовж ріки, що ні, не Волга.
Що біля пляжу верб розлогих,
Вій свіжий вітер із полів,
Де є алея тополів –
Ось там обрив, тут вхід пологий.
О, ці наївнії тривоги,
В твоїх очах смішинок дно,
Із моїм поглядом водно,
Життя ще тільки на порозі…
Усіх начал Вселенський трепет
І радість з нами, а не десь,
Ще стук прискорений сердець
Й Шпака на гілці щедрий щебет…
Мить, повернись, хоч ненадовго,
Пришли вже звісточку гонець –
Де запах з берега, чебрець,
З стежини пил, де босі ноги…
В'ячеслав Шикалович
14.06.2024 р.
Жаль, що в минуле ми можемо повернутись тільки в думках і спогадах...
