Залиш надію знову голос чути
Через провалля відстаней і тугу.
Немає меж офіри чи покути,
Чи сил стерпіти суєти наругу,
Щоб голос твій почути. Хоч би словом,
Що видихом на склі лишає слід.
Чужі слова - буденності полова.
Тобою ж мовлене єдине - цілий світ.
День в навіженстві. Телефонна тиша
І маячня німої самоти.
Ось тільки серце,все - таки, мудріше,
Бо в ньому досі ще пульсуєш ти.
Убрався вечір в пам'яті блавати,
У слів несказаних злеліяний кришталь.
Ще,попри острах, можеться чекати
На диво голосу над урвищем проваль.
Надія променем - почути не востаннє.
Молитва долі - голос зберегти.
Дрижить душа. Горить безмовність рання.
І чути неба голос, в ньому - ти.
Чудовий вірш! 
