Ти знаєш, коли безмежний хаос завершиться?
Не буде, крові й болі, постійного ярма,
В яке ми всі йдемо буденністю у вічність,
Не усвідомивши смаколиків, того вина.
У те вино отруту нам всипають.
І ми п'ємо той келих вічного добра,
Яке нам смуток, біль, жахіття огортає
І після цього хочеться спочить. Але зима
Бідою неминучою здалась нам,
Ключі фальшиві нам дала
Від злободенного кохання та нещастя,
Яке марніє в небесах,
В пітьмі огненної журби, весняних квітів,
Вузької стежки, яка веде до «плацу Царства».
24.03.2014