Я втратила глузд, десь емоція ділась,
Вона вже давно на той світ відрядилась.
Я втратила біль, бо зашкалив поріг,
В нерівнім бою із душевним поліг.
Позбулась і сміху природнього, втішно,
Що хриплий насміх я давлю тишком-нишком.
Забула про те, як сприймати хоч щось
Без задніх думок нігілізму чогось.
Я втратила те, з чим жила, народилась,
Усі ті інстинкти, з якими мирилась.
Я втратила віру, та все ще жива.
Так дивно, не маю ознак я життя.
І десь між світами - між пеклом та раєм,
Існую тепер, не борюсь, підкоряюсь.
Я втратила все, і вогонь майже згас.
Та ні, наче жевріє, всьому свій час.
Але щось підказує - є та душа,
Якої любов до життя поверта.