|
Вже сімдесят?! Так, сімдесят…
Ой як роки спішать, летять…
Здається, вчора ще маленька,
Білява дівчинка гарненька
Сиділа разом із гусьми
Біля Широкої Руди.
А тих гусей було чимало:
У кожній хаті ціле стадо
І їх потрібно випасати
Аж поки день почне смеркати.
Тож Таня пасла біля ставу
Гусей з сусідськими дітьми,
А їх багацько в спільнім стаді -
Не видно через них води.
І їх потрібно чатувати -
Колгоспні ж навкруги поля,
Гусей з посівів виганяти -
Засіяна кругом земля.
Складали і плели віночки
Із польових дрібних квіток,
Та гралися у мами й дочки,
Із качанів замість ляльок.
А навкруги буяли трави,
Джемі гуділи у квітках -
Аж в перших сутінках заграви
Вони ховались в споришах.
А на два боки житнє поле,
Де вітер пестить колоски
І гонить хвилі як по морі,
В розмаї хлібнім навкруги.
То тихе в лозах жебоніння,
То гучний плескіт від води,
Бо у цім місці Загребелля
Тече притока до ріки.
В притоки назва є: Канава,
Вона тече у Гнилоп’ять,
Кружляє у високих травах –
І не спинить, і не догнать.
І вже, коли повечоріє
Гусей тих гнали на нічліг..
Та півень вранці лиш запіє,
Та новий день прийде у світ,
То гуси знову треба гнати
Аж до Широкої Руди.
Та стежка стоптана ногами,
Бо увесь час: туди-сюди.
Маленька Таня пасла гуси,
А старший Федя пас корів,
Тай Стьопа був в постійнім русі,
Вже заглядав до тракторів.
Ходила Женя на роботу -
Вона - найстарша із дітей.
А Коля весь час у турботах
По господарству кожен день.
Тож мама Текля й тато Йосип
Раділи за своїх дітей.
Хоча й життя було не прОсте
В колгоспнім вирі для сімей.
Проте сім'я була зразкова,
У мирі й злагоді жила,
Вагу тут мало старших слово,
Й повага, та любов була.
А на горбі через ставочок,
Отам, у Старому Селі,
Мала хатина у садочку...
Там баба й дід жили - Ксьондзи.
Любили ті своїх онуків
І частували кожен день,
Голівки гладили їх руки,
Співали для дітей пісень.
Отак проходило дитинство
Із року в рік, із дня у день...
Та й в школі все йшло гладко й чисто:
Тягнулась дівчинка до знань.
Тож залюбки навчалась в школі
Одна з найкращих учениць..
Було і подружок доволі..
Разом ходили з вечорниць..
Та пролунав останній дзвоник
І розбрелися всіх стежки,
Та понеслись роки як коні
В життєвім вирі хто-куди.
Розмаєм молодість буяла,
А в серці розцвіла весна.
Не зчулась, хлопця покохала...
Ось наречена вже вона.
А наречений - Гедз Володя,
Найкращий хлопець у селі.
Навік їх поєднала доля
Весільним рушником в сім'ї.
Сімейне вогнище...Кубельце..
І народився перший син.
О як раділо в тата серце!
Адже син копія, як він.
Дідусь від тата звався Мітька..
Назвали Дмитриком, як дід..
Ще на одного хлопця-внука
Тепер продовжився їх рід.
А потім народився Коля -
І цей, мов копія - дідусь.
Життя пливло собі поволі
Й синами тішився татусь.
А потім народився Вітя,
Вже третій їх найменший син.
І це найбільше щастя в світі,
Коли в сім'ї син не один.
Їх бабця Текля доглядала,
А мама з татом кожен день,
В селі, в радгоспі працювали
Та заробляли трудодень.
Садили сад, дітей ростили,
І будували новий дім,
Був мир і злагода в родині,
Була повага у сім'ї.
Літа невпинно скакунами
Неслись у даль, пливли роки..
Тепер вже сиві коси в мами
Й татусь пішов у засвіти.
Сини давно уже дорослі,
Злетіли як птахи з гнізда.
Вже посріблились і в них коси...
Зосталась матінка сама...
Але сьогодні в день святковий,
Коли матусі - сімдесят,
Усі сини невипадково,
Як птахи в рідний дім летять.
Приїдуть діти і онуки,
Зберуться разом всі за стіл,
Піднімуть келихи у руки...
Й як не минало стільки літ.
І будуть неньку всі вітати:
Сьогодні в неї Ювілей,
Найкращі тости їй казати
І від онуків, і дітей.
Тож усі разом привітаймо
Найкращу матінку свою,
Здоров'я міцного бажаймо,
Й зустріти соту ще весну.
Нехай не буде днів сумних,
Хай обминають всі напасті,
А хаті рідній, дорогій,
Хай буде затишок і щастя.
Хай будуть радісні всі дні,
Веселі, добрі і привітні.
Бажаєм успіхів Тобі,
Здійсни всі мрії заповітні.
Тож насолоджуйся життям
І не потрібно сумувати.
І як в кубельце пташеня,
Ми обіцяєм повертати.
Хай Мати Божа захищає
Від всіх напастей і всіх бід,
Хранитель-Ангел вберігає
І завжди йде з Тобою вслід.
Хай доля стелить ще під ноги
З найкращих квітів килими,
Й шляхом життєвої дороги
Змогла щоб МНОГА ЛІТ іти.
ID:
1019380
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Портретна поезія
дата надходження: 07.08.2024 08:55:29
© дата внесення змiн: 15.08.2024 16:52:57
автор: Ольга Калина
Вкажіть причину вашої скарги
|
