Ти забрав мене в самої себе
І розвіяв десь не знаю де,
Я "віддай" кричу "не треба"
Погляд мій тебе на мить лиш поверне.
Ти підеш куди не знаю,
Зупинить не маю права я
Тебе нічого знову не спитаю,
Між нами прірва ти неначе Марс ,а я-Земля
І весь той простір він завжди між нами,
Земний і весь космічний бруд
Перекинемось банальними словами
Ти завжди такий далекий, я тебе побачу тільки тут.
У мене є мрія-
Тобі прочитати свої вірші
І в серці не згасне надія,
Що це колись буде і їх зрозумієш ти.
Я хочу вірити, що ти не посмієшся
над тим що виливається з душі
І не від жалості мене торкнешся
Не скажеш: "Ти так все ускладнюєш,
проснись! ти не ввісні"
Дуже гарно!!!!
