Тільки голосно, голосно закричи!
І у совісті не проси пробачень.
Бо щоразу “вони” зводять мости
Задля ситуативних побачень.
І будуємо вдень і вночі
Той омріяний лад неосяжний.
А ти голосно закричи!
Бо для тебе він недосяжний!
При щоденній зміні “еліт”
Накладаються в серці надії.
І щоразу старі, мов нові!
Що раніш оберталися в мрії...
Знову кличуть нас вибрати “їх”
Голосами митців та ораторів.
Ну а ми, обираючи “їх”,
Все ж зіграємо роль медіаторів.
Гарний вірш.Читаючи його замислюєшся, а хто ж ми є? Погоджуючись з Вами хочу додати.
Обнова інша- суть стара.
Лишолося нутро те саме.
Висіла і висить мара,
Над Україною, над нами.
Bodo відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Думаю все буде добре! І на нашій вулиці ще перевернеться вантажівка з морозивом)))
І на нашій вулиці ще перевернеться вантажівка з морозивом))) 
