Світове табло швидкісної електрички
Підвищеного комфорту...
Комфорту якому б позаздрили Анталія та Париж,
Комфорту ЄВРОПЕЙСЬКИХ стандартів
Коли бабусі в шерстяних светрах та теплих хустках,
Коли тисячі бабусь в теплих хустках,
Коли мільйони бабусь у теплих хустках
С легендарними Кравчучками у руках
Проходяться тобі по ногах тією кравчучкою
Заповненою картоплею, огірками та бараболею,
І від болю тобі хочеться вити
Бо бараболя, картопля і морква разом узяті
Важать з пів тони.
І проїхавшись своєю кравчучкою по твоїх ногах
Бабуся озирнеться і замість звичного
*Пораставляли тута ноги* скаже
*Пробач, онучку* і пригостить тебе бараболею
Ти одразу забудеш і про біль
І про зламані пальці.
Так от світлове табло швидкісної електрички
Підвищеного комфорту
Видала яскравий напис у навколишню темряву.
НАСТУПНА ЗУПИНКА КОЗЯТИН
час стоянки 5 хвилин
Козятин. Щось я про нього чув.
Щось чув... чув.
Точно, десь під Козятином є селище Гайсін
Де відбував військову повинність Андрухович
І саме з відти була моя колишня дівчина.
Але це не то що я хотів згадати.
І тут мені на допомогу прийшов мій сусід,
Що спокійно дивився в темряву навколо нього.
*В Козятині живе Годзила* - сказав він
і при цьому очі в нього стали такі страшні
що мені здалось, що він її побачив.
*Яка Годзіла?* - запитав я
Вдивляючись в його страшні очі.
*Не Годзіла а Годзила* - виправив він мене,
І зробивши ковток теплого пива додав
*Бля, Вона всіх з’їсть*
Чи то тепле пиво
Яке ми дудлили вже третю годину поспіль,
Чи викурена вранці ганжа,
Привезена в дупі якогось мудили,
Діяла на нього
Але він це казав так впевнено,
Що хотілось закричати
*Хелп, люди ХЕЛП!!!
Зривайте Stopкран, кидайтесь під колеса
Цієї клятої електрички підвищеного комфорту,
Але зупиніть. Зупиніть її!!!
Я не хочу, щоб мене з’їла Козятинська Годзіла*
Скоріш за все я таки закричав,
Бо до мене повернули обличчя всі мешканці вагону.
Хоч через темряву я їх не бачив,
Але відчував їх погляди.
*Тихо ти* - прошепотів мій сусід,
*Якщо будемо тихо сидіти вона нас не помітить*
Я замовк, але зробивши ковток теплого пива запитав
*А звідки вона взялась? Та Годзіла*
*Вона завжди у Козятині жила,
Тільки останні півтори мільйони років вона спала
А тепер от прокинулась*
*А хто її розбудив?* - знов запитав я
*Сама прокинулась. Вилізла на сонечко
Погрілась
І полізла козятинців їсти.
Вже майже пів міста з’їла*
Я хотів ще щось запитати
Але побачив що ми вже заїхали у Козятин.
Всі затихли.
Навіть електричка підвищеного комфорту затихла.
Вона їхала повільно і тихо
Щоб не привертати до себе уваги.
Після п’яти хвилинної зупинки
Повної темряви і тиші
Вона поїхала далі.
І вже майже на кордоні Козятину
Всі почули десь за спинами,
Десь там за обрієм Козятинських будівель
І Макдональдсів,
Холодний, сповнений злості рев.
Це ревіла
ГОДЗІЛА З КОЗЯТИНУ
