Три пори шкіри порівну прикрили повітря,
При тому проклятий пройдисвіт споживав його літрами...
Вбитими... були в той час кишені...
І раптом порожніми стали повні жмені...
За сім хвилин четверта, але нікого не має...
Крає мозок окраєць спогадів, що лишились від раю...
Сповнений руїн і відрази воїн,
Але спустошений відразу від порожнечі тої...
Солодкі сни навіяні не речами, а речовинами...
Обставини, як завжди, не вважають себе винними...
Крилами робити змах уже не так легко, на відміну
Від гри словами і їх простого відмінювання...
