Жила собі Сніжинка. Завжди радісна вона була. Кожного дня Сніжинка гралась із подругами: то дружно вони танцювали над верхівками дерев, то стрибали наввипередки з одної гілки на іншу, вихвалялись своїми щоразу новими білими нарядами, які сріблом виблискували на сонці. Не один раз Вітер возив Сніжинку і подруг на своїй спині. Літали вони понад хмарами. Перепочити сідали друзі на Ялинку, а та і захоплювалась своєю “шубкою ”.
Якось раптом стало дуже жарко. Маленька Сніжинка і її подруги почали танути. Вона тільки і встигла промовити:
– Одного зимового дня я обов’язково повернусь…
Покотилась прозора горошина, вправно оминаючи перешкоди на своєму шляху. Ця горошина і є наша маленька Сніжинка, яка стала краплиною води.