Вона дивилась в його очі
і голосно ридала.
Просила залишитись,
та цього було замало.
Він цілував вуста солоні
обіцяв, що жодна війна,
не зможе забрати кохання,
яке чисте мов сльоза,
і шепотів на вушко:"Я повернусь".
Летіли години, тижні...
пройшла вже й зима.
Про нього ні словечка, жодного листа.
Залишились лише розбиті мрії
й на серці пустота,
а вона все чекала і вірила в чудеса.
Лише з останнім пелюстком надії ,
розлетілись усі її мрії,
розірвалась ниточка її життя.
