Присвячую усьому, що люблю - пісням Івасюка, місту Лева, рідним Карпатам і нерозгаданим таємницям Гуцульщини.
Він отам, де щемить, і де серденько тьохкає пташкою,
І від рідної пісні так мало бракує до сліз,
Там в легендах живуть рута-м'ята й смерЕковий ліс.
ЧИ Ти чув про цей край? Він батькІвською зветься колискою!
Знаєш, з давніх-давен вишивАнка – літопис історії.
Найдорожчий з скарбів – то свобода і віра в добро.
А як раптом біда – ґонорово піднімуть чоло
Молоді над Дністром і під сонцем Карпат, сивочолії.
Озирнись! В тім краю надихнуть Тебе гори туманами.
Я черпаю слова із закутих у камінь криниць.
Гомінке джерело знає безліч казок й таємниць,
А дзвінкий водограй зачаровує срібними гамами.
ЛИше в наших містах наречуть Тебе "пане добродію"
ЧИ - то "світлою панною", як повелося здавна.
Нам із сотень осель наймилішою буде – одна,
А з кохань лише те, де на двійко єдина мелодія.
14.08.2009
Зображення: «Гуцулка»
Автор : Анна Хомчик
Оценка поэта: 5 Просто зачарована любов"ю Ваших рядків. Розділюю кожне слово, ні не розділюю, а єднаюся з кожним словом, адже "на двійко єдина мелодія".
ЧУДОВО!
Olenka_B відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00