У тебе чистий і комфортний дім,
Що має запах гордості і жаху,
Ти привид в ньому, наче і не свій,
Подібний на бридку малу комаху.
У тебе дім, що має десять вікон
І сто дверей, які скриплять щоночі,
Та ти один стоїш в холодних стінах
Зі страхом глянути собі у очі.
Знайомим кажеш, що усе чудово,
Бо маєш дім великий і комфортний,
У ньому так приємно і просторо,
Чому ж диван від сліз твоїх вже мокрий?
Ти маєш все, але у всьому пусто,
Так, як в душі, що просить порятунок,
У потаємних істинах, бездумно,
Чекаєш з неба слізний поцілунок.
