Я замикаюсь в люстерку і тьмяною тишею
всі відображення ізсередИни завішую.
Стукаєш в темряву - тріскає, в тріщини стукаєш:
"Досить уже прикидатись поганою сукою!"…
Я перепрошую, любий мій, я перепрошую,
в мене - ні сил, ні сміливості бути хорошою,
бути не сукою, бути і не прикидатися…
Іній міняю на сніг, а копита на ратиці.
В межах досяжності - зона ураження відчаєм.
Ніч мене ранить, лікуючий ранок пригнічує.
Пальцями страху, холодними і заскорузлими
я розірвала усі незав"язані вузлики.
Я почала листуватися просто конвертами.
Знаєш, я певно втомилася бути відвертою.
Я повернула на стежку грунтов(н)ого відступу...
…Стукаєш в темряву і намагаєшся приступом
взяти мою глухоту: " Зрозумій ти, що стежка та -
більше аніж непридатна для "просто повештатись"!
Там же на кожному кроці безвиході вириті!"...
.............................................................................
Я розумію... тому і стараюсь повірити
в тебе... А вийде – то й з сЕбе зніму застереження.
Доки не пізно... Бо в нас навіть вічність обмежена...
Оценка поэта: 5 А-а-а-а! Ухххх! Вот это прёт! Половины не понимаю, но звучание графики языка завораживает!
Tara Maa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
краткое содержание первой серии: героиня, уставшая от... да в общем-то, от себя, прячется в себе же от своих же страхов и этих самых усталостей... герой (герооой!) мужественно старается пробить своей головой и сердцем дырку в великой китайской стене отчаяния и недоверия... он понимает, что времени у него, по законам самогочтониестьдраматического жанра, в обрез. ведь героиня - та еще штучка! - может сама в себе таких дров заварить! и, что интересно, героиня тоже понимает, что если она не откроет свою сим-сим, герой или расшибет голову, или махнет на все, чтобы эту же голову не расшибить... и кто тода спасать ее будет?
а чем все это закончится вы узнаете из следующих серий не переключайте канал!
а может и не узнаете... как я прочитала только-что в Кобо Абэ "Пишется обычно тогда, когда ничего не происходит"...