Вкраду у Бога день,
чи хоч годину,
а як не вдасться
то за хвилиною піду
і як дитину понесу
ховаючи під серцем сум
й легені страхом стиснуті у грудях.
Гріхом те буде,
вирок на суді,
та не собі
несу той клаптик часу!
Тому — у кого відняли,
забрали весь пісок з клепсидри
радше ніж вимовив кохаю,
й до раю призваний був в мить.
Кому болить,
що не успів прости сказати
і прощенним піти на небо.
Треба було кому лише хвилину,
щоб сину в очі зазирнути
аби збагнути все й заснути тихо...
Лихо не те якого ти хотів,
не там і не в той час.
Згас вогник - і забрали,
загас хтось з нас...
Плавиться віск
й не знаємо коли заберуть свічку,
в нічку чи в день
покличе небо.
Треба встигати:
любити,
вірити,
прощати,
стирати зле
нове творити,
ламати рамки
й
жити
жити
жити...
Не буду красти в Бога час,
для нас він йде
я тут і зараз,
я — люблю тебе...
Оценка поэта: 5 справді цікаво і незвично (але у позитивному розумінні,звичайно)
виникло питання( вибачте мою неосвіченість) але що таке клепсидра?О_о..
Вітер відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, за відгук! Завжди вам радий, а клепсидра то пісочний або рідинний годинник.Заходьте в гості чстіше!
взагалі, люблю таку тематику...молодець! дійсно, проймає... 
боляче читати...
