Іншим разом ти буде щасливий,
А сьогодні ще ні, тож пробач.
Коли станеш старим ти і сивим,
Серед радості й поміж удач,
Ти мене пригдаєш і літо.
Запах трав тих гірких, як полин.
Поцілунок і вітер, наш вітер,
Що дурманив не гірше від вин..
І упавши на кволі коліна,
Ти подякуєш щиро мені.
Я жорстока. Я річка. Я піна...
Зараз тут, через мить уже ні.
Я біжу і втікаю від себе,
Від Голгофи, що тінню нависла.
І не треба вмовляти, не треба,
Все набридло, і все ненависне!
Прощавай!