А на асфальті тіні...
Наспівуючи ноту
Шукаю я знайомі лінії
І їх шикую,як військову роту.
І дощ малює потемки
та зорі десь вмиває.
Кусаю губи подумки
нещастя забуваю...
Долонею своєю
торкаюся вікна
Холодною струєю
по склу рідина
Тихенько вітер свище,
нашіптує любов
Мій погляд став ще вище
і опустився знов...
Блідим сріблястим світлом
Просвічує ліхтар
А щастя пахне літом
і радугою з хмар.
Я грію прохолодні руки
Малюю крапку у душі
Чи є вже ліки від розлуки?
чи знову прямо на ножі?
Ковток терпкого чаю
і смак ванільного життя
потрохи все я забуваю...
у чому ж сенс мого буття...
Заплутавшись у павутині
заплутались ми у думках
ми йдемо у тумані нині
Та йдемо по холодних снах...
Ми хочемо когось любити
І хочем, щоб любили нас...
А дощ не перестане лити...
І знову тихо пролітає час...́́́́́́́́́́́́́́