Неземної щедрої краси
Їдуть Роксолани у світи.
Доля їх чекає непроста,
Тільки це їх зовсім не ляка.
Що заставило вас гнутись до землі
І топтати цвіт свій у багні.
В барах за злиденні копійки
Марнувать квітучії роки.
Роки швидкоплинно пролітають -
І красу й здоровя забирають.
На важких принизливих роботах
Доля їх блукає у турботах.
Долари все манять у світи -
Душу їх у рабство продали,
Бо невсилі кращого знайти
Тут життя, що мали вже вони.
В наш злиденний безробітний вік
Щастя кращого не знайдеш ти повік.
Кидати доводиться країну -
Виїжджати десь далеко, на чужину.
Ніжна українська та краса
По світах далеко пророста.
Заробітки у чужих краях -
Це єдиний вигідний нам шлях?!.