Ти дівчина неймовірна,
Мов лілея біла, ніжна
Теплі, як у липні ночі,
Мов троянда твої очі...
Пальці рук твоїх пелюстки,
Не прошу навіть відпустки,
Щоб заглянути у душу...
В серці ти, так жити мушу.
Ти ж повірила в кохання,
Монолог мій і зізнання
Віриш, що шукав усюди?
Підсказало серце, люди.
То й повір мені, дівчина.
Серця біль - тая причина.
Я в полоні навіть сміху...
Бо ж шукав в тобі я втіху
Мрію все ж про ту єдину
Чуйну, мудру, та дружину,
Яка вразить серце, душу.
Відповідь чекати мушу...