Їсти подано, або куди йдуть генії вітчизняної літератури
Літературних течій в Україні більше, ніж багато. Ще є неосяжні простори різних літературних об'єднань, студій, проектів, спілок та інше. Як правило - це певне вузьке коло людей, метою якого є творча самореалізація. Будь-якому автору, навіть самому маленькому (у всіх значеннях) необхідне визнання. І якщо його не вдається отримати в широкому колу читачів, то чому б не об'єднати навколо себе пару трійку графоманів, обізвати створений осередок гучним і яскравим ім'ям, що б таким чином відкрити горизонти для самовихваляння. При цьому є сенс максимально облити брудом такі ж самі об'єднання. Адже ніщо так не підкреслює власний талант, як абсолютна його відсутність у конкурентів.
На жаль - це звичайна практика. І, тим не менше, чим би дитя не тішилося - лише б не під парканом. Такі групи можна з упевненістю назвати гуртками за інтересами. Автори в них самозабутньо читають свої твори, слухачі (такі ж автори) дають на них захоплені рецензії. Оптимальний симбіоз Автор-Читач. Особливо у світлі відомої фрази «зозуля вихваляє півня, за те, що вихваляє він зозулю». Нічого поганого в подібних «творчих спілках» немає, до того ж - вони досить закриті для сторонньої участі або спостереження. Однак, чи є в них місце мистецтву? Може бути, абсолютно справедливо критики наполягають на відсутності української літератури, як такої?
Полиці книжкових магазинів рясніють українськими перекладами російських письменників і місцевою етнічною поезією. Невже, більше нічого немає? Можливо, літературні агенти шукають погано? Але, з іншого боку - достатньо відкрити будь-яку пошукову сторінку в Інтернеті, ввести - літературне об'єднання, і кількість знайдених спілок та авторів просто кине в інформаційний шок! Справедливо постає питання - а література чи ЦЕ? Поезія - або її сурогат? Проза, або накопичені особисті претензії авторів до власного життя?
Особливо дивовижний сучасний авангард, в якому гострі фразеологічні звороти стали правилом хорошого тону. То де ж, все-таки, мистецтво? У нескінченних літературних об'єднаннях, де автори не витримують критики, а тексти - навіть поверхневого розгляду редакторами? Або в написаних і відкладених в стіл творах, відомих лише їх творцям? А, може бути, у світлих головах учнів та студентів, які не змогли пробитися до жодної з літературних течій і вимушених самостійно вивчати всі тонкощі словесної майстерності? Можливо, саме в них є та сама іскра, яку ще не вдалося заглушити цинізмом і скептицизмом «старших братів» за творчістю?
Самий поверхневий аналіз дитячих літературних студій показує, що обставини складаються саме так. Досить сильно представлені Львівська, Вінницька та Одеська юнацькі школи словесності при структурних підрозділах Українського державного центру позашкільної освіти. Столичні літературні студії при Спілці Письменників також чимало випустили справжніх авторів, які відразу після випуску сміливо заявили про себе видавцям. Але ж в Україні 26 адміністративних одиниць! У кожній з них сотні творчих об'єднань. Де ці автори? Де їх роботи? Чи можна з упевненістю назвати всіх графоманами? Безумовно, якість багатьох творів серйозно перевершує «високий» рівень текстів, виданих Союзом письменників України. Але тільки варто починаючому автору винести своє творіння на книжковий олімп, як вони одразу ж стають обпльовані «справжніми майстрами» паралельних літературних груп.
Покалічених талант, який не пройшов цих тернів, несе своє дітище назад у стіл. Так гинуть справжні шедеври. Стара добра фраза про геніїв і бездарність стає істиною.
І, тим не менш, Європа вже зараз спостерігає «український літературний феномен». За даними книжкової палати, в 2009 році вітчизняними видавцями було випущено близько 22 500 найменувань книг. Де ці книги? Із двохсот столичних книжкових магазинів залишилися лічені три - чотири десятки, а україномовних публікацій в них ледве набереться 20 - 25% від загального обсягу книжкової продукції. І ті, у своїй більшості - переклади зарубіжних авторів. Куди ховається сучасна українська література?
Стандартні творчі спілки можна сміливо відставляти у бік. Їх мета - самовихваляння, але ні в якому разі розвиток власних талантів і, як наслідок, вихід на новий якісний рівень літературного життя. Їх робота подібна до македонської фаланги: один скаже «УРА!», ті що йдуть поруч підхоплять - «ГЕНИАЛЬНО!». Усі, хто спробує пробитися в ряди, або стати противагою - ризикують бути роздавленими об'єднаним хором: «бездарно!».
Питання «де ж випускники дитячих літературних студій?» відпадає, як атавізм. Відповідь очевидна - під підошвами вітчизняних «геніїв». Безумовно, є такі винятки, як Любко Дереш. Але цей успіх з упевненістю можна порівну розділити між талантом автора і його видавцем. Якісний піар здатний вивести на космічну орбіту будь-якого «письменника». Мистецтво, на жаль, в таких випадках залишається за бортом, а в авангарді виступає дешевий популізм, помножений на платоспроможність читача.
Будь-якому видавцю добре відомо, що в такій ситуації необхідна єдина система співпраці між популярними авторами, молодими талантами, критиками і читачем, як кінцевим споживачем інтелектуального продукту. Такий підхід спостерігається у видавництвах «Грані-Т», «Ексмо», «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» та інших, не менш відомих. Це здорова політика ведення книжкового бізнесу. І це був би правильний державний підхід.
Раніше таку координаційну функцію виконував Союз Письменників України - єдиний і потужний механізм, створений для розвитку і тотального контролю радянської літератури. Але Радянський Союз розколовся, а разом з ним і звалилася вся налагоджена система культурно-літературного сектора. Зате зберігся бюрократичний апарат і досить непогана матеріальна база, довкола якої постійно розпалюються пристрасті «по матерії», а також - за «доступ до преси». Благо, що преса є нині цілком незалежна і сама може визначити того, хто їй по-справжньому цікавий. З вражаючою регулярністю в друкованих та електронних ЗМІ мусуються критичні статті про бездуховність сучасної літератури, відсутність державної підтримки книговидавців, популізм авторів початківців і вихваляння пари-трійки відомих письменників.
Проте, проблеми єдиної стрункої системи журналісти не знімають. Та й не повинні. Не їх це завдання. А Спілка письменників надто заклопотана постійною внутрішньою боротьбою за ефемерні регалії, популярність та ін «блага», щоб відволікатися на такі дрібниці, як високий літературний рівень і духовність написаних і виданих текстів. Читачеві незмінно підсовуються перевірені гостренькі детективчики, солоненьке оповіданнячка і густо змащені шоколадом романи. «Їсти подано. Сідайте ... » - далі за текстом. Куди йдуть викохані випускники дитячих творчих спілок?
Практика показує, що дитячі літературні студії виховують талановитих авторів, які на виході виявляються непотрібними. У видавців на невідомих геніїв немає вільних коштів, про державне фінансування говорити не приходиться, в Спілці письменників їх не чекають. Видаватися за власні кошти - рівнозначно ганьбі. Що робити?
- Ми бачимо вирішення цієї проблеми не лише у створенні єдиної бази сучасних відомих а також невідомих авторів України та співпраці з видавництвами - коментує голова Всеукраїнського літературного об'єднання «Кобзар» Дмитро Папета, - але й у координації творчого шляху кожного вихованця наших літературних студій. Тільки так можна бути впевненими в тому, що справжні таланти отримають своє визнання, а читач справжню і цікаву літературу.
- Талант, насправді, завжди зможе пробитися сам. Йому треба лише трохи допомогти, а бездарний текст, навіть широко розтиражований, так і залишиться лежати на полицях у книжкових магазинах. У Літературі можуть бути різні напрями, але магістральна течія - одна. І яким би модним не був автор, читач все одне буде повертатися до хрестоматійної класики. - Так відповів на питання відомий письменник, заступник голови київської міської організації Спілки письменників України Сергій Батурин.
- Мабуть, керівниками літературних студій повинні бути справжні професіонали, які щиро люблять свою справу. Тільки так можна буде дати дітям необхідний багаж знань, який допоможе стати молодим авторам відомими письменниками та поетами. Навіть самородки потребують ювелірної роботи, щоб стати діамантами світового масштабу. - Відповів Андрій Лемешко, голова київського міського управління ЛО «Кобзар».
- Кожна дитина - це вже геній. Головне, допомогти йому не втратити вкладений Богом дар. Тільки тоді ми отримаємо духовно й інтелектуально розвинену особистість, яка зможе реалізувати себе в будь-якій галузі і при будь-яких обставин. І завдання це стоїть не тільки перед батьками та державою - а й перед громадськістю в тому числі. - Прокоментував ситуацію директор Українського центру позашкільної освіти Віталій Ткачук.
Цілком можливо, що суспільство, в кінцевому підсумку, саме виховає як автора, так і читача. Тільки от - якими вони будуть?
Лера Крок.
24.03.10
Цікаво, а дозвольте дізнатись - які стійкі ряди організацій на сьогодні Ви знаєте особисто? У нас є ім.Клименка у Житомирі. І щось молодь туди особливо не йде.
Щодо "Кобзаря" - то відбулось ще до мого приходу до гільдії. Так що я знайома лише з подіями, але не з задумами, які туди вкладались.
На мою думку - здорової конкуренції просто не існує - існує лише заздрість людська, яка виливається у це. А заздрість ніяк у всі часи людству вибілити не вдавалось. Хоча намагались цим зайнятись.))) Саморозвиток, гадаю, починається з середини людини, а не з його оточення. Оточення - то лише додаток. Щодо останнього речення, то я його не зрозуміла.
Лера Крок відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На самом деле, Татьяна - я ЛИЧНО знаю многие сильные литературные структуры, в которых достаточно молодежи. Да, многие авторы сохраняют членство в нескольких организациях, но это ничуть не умаляет достоинств ни авторов, ни лит.объединений.
Элементарно - "Смолоскип" - древнейшее объединение, с Осипом Зинкевичем знакома лично, Объединение Литфест, - корифей Андрей Стебелев, Литературная Украина - руководитель и редактор Михайло Сыдыржевский, Фантасты Украины - Тимур Литовченко. Лит.студия каштановые аллеи - Сергей Батурин. Проstory - Евгения Белорусец.
Татьяна, дальше перечислять просто лень. Да и не нужно. Статья эта родилась не на пустом месте - просто я достаточно хорошо знаю ситуацию.
А что касается моей последней фразы про села - так это исходя из поданной вашим объединением информации - где-то на этой странице http://neabyshcho.blogspot.com/2008/01/blog-post_9853.html я прочла, что ваша гильдия "несет культуру и литературу в села" - вот мне и стало интересно - с чем же Вы идете к людям?
И последнее, Вы серьезно полагаете, что "Житомирские Ласощи" выпускают конфеты, вкуснее рошеновских из чувства зависти? Я думаю, что это всего лишь ЗДОРОВАЯ конкуренция.
Вполне возможно, что ваша гильдия объединила вокруг себя настоящие таланты, но ведь это никому не дает права унижать и оскорблять рядом стоящие организации. Какими бы консервативными они не казались.
Загалом, слово конкуренція у мене не асоціюється с позитивом. Щодо того, чи конкурують між собою літ.об*єднання - мають багато суперечок. Особисто моя думка, що такі організації існують паралельно, але далеко не всі так гадають... Бо як кажуть, конкурують ті, з кого складається організація. На щастя - у нас таких немає, бо такі не приживаються просто. )))
Не знаю, чим Вам не зрозуміло слово переманити - зробити іменем певного митця славу своїй студії намагаються всі. У нас так намагались заманити нашу талановиту молоду дівчинку Марійку, яка має чимало нагород, навіть міжнародну. Та їй просто з тими людьми нецікаво... Наша гільдія не втрачає, бо у нас є все своє, "Неабищівське". Наш офіційний сайт, напевне, давно не діє, але інформацію про нас можна отримати вибивши через пошук у гуглі: Мистецька гільдія "Неабищо".
Лера Крок відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Здравствуйте, Татьяна.
Приятно познакомиться.
Ознакомилась я с деятельностью Вашей организации. Таких много. Тексты ваших членов я не видела, но прочла с десяток статей и заметок и насмотрелась на два десятка фотографий.
Таких течений очень много. Именно о таких я и говорила в своей статье. Когда авторов, считающих себя гениями, не принимают в устойчивые ряды известных организаций, они объединяются в небольшой междусобойчик. Дальше - по тексту статьи.
Всегда хорошо, что люди объединяются вокруг одного дела. Особенно хорошо, если это дело благое. Даже если таковым просто представляется.
Мне даже понятна Ваша направленная на Союз писателей агрессия.
Мне непонятно - за что Вы так надругались над книгою "Кобзарь"?
Что это? Акция протеста? Надругательство над классикой Вы считаете проявлением "НЕАБЫЩО" - а авангардом?
Понятно, почему слово "конкуренция" вызывает в Вас только раздражени. Здоровая конкуренция является настоящим двигателем, стимулом к саморазвитию.... Гораздо проще оглядеться вокруг и сказать - г-но (простите), вместо того, чтобы работать над собой. А внутренняя миграция авторов всегда имела место быть. Это не есть конкуренция. Это естественное явление.
Имя лит.объединению, в Вашем случае "гильдии" - делают не столько громкие имена членов, а то, что эта организация делает, что она успела принести в этот мир.
Вы пишите, что "идете в села", а можно поинтересоваться - С ЧЕМ?
Маю сказати конкуренція була завжди і скрізь. Скільки існує людство - стільки існуватиме заздрість. Наприклад я вважаю, що літ. об*єднання існують паралельно, не конкуруючи жорстоко. Нам теж заздрять, нас не розуміють певні студії. Але ж чомусь намагаються переманити до себе наших людей, відколи існує наша гільдія... І сміх, і гріх. Та, гадаю, все розсудить час. Але то моя думка.
Лера Крок відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я же говорила о худшем из проявлений конкуренции. но не о термине в целом и уж точно не о его значении.
Желание стать лучше обязано доминировать над завистью. Лит.объединения между собой вообще не конкурируют. Конкурируют авторы. У каждого свои причины - это понятно. Непонятна часто встречающаяся внутренняя агрессия членов лит.объединений, обращенная на новых прибывших авторов. Але ж чомусь намагаються переманити до себе наших людей/b> - простите, мне не совсем понятна эта фраза. Что значит - "ПЕРЕМАНИТЬ"? - с какой целью? Автор в любом случае не теряет и не обретает - его талант не меняет своего направления. Разве что только - идеи в творчестве.
А в чем теряет Ваша гильдия? У Вас есть официальный сайт - очень интересно познакомиться ближе в этом вопросе.
Зачепило, але різнобіччям. З більшістю погоджуюсь, щодо того, куди далі йти геніям, з тим, які книжки виховують нашу молодь, щодо сучасників. Але ж питання ось яке - невже Ви вважаєте, пані Лєра, що Спілка письменників, чи то Союз письменників у часи Радянського Союзу випускав геніїв не за стандартом тих часів? Де ж були на ті часи "стуси"? Куди тих українських нерадянських митців занесло? Чим закінчилась їхня творчість. Так, згодна, що розвелось літ. об*єднань немало, але ж є і результати. Це кажу Вам як голова обласної мистецької гільдії.
Лера Крок відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приятно познакомиться с еще одним думающим человеком.
В советские времена (а вам это известно более, чем мне) украинская нация подверглась культурному насилию. Язык, со всем его богатством и культурой был фактически запрещен. Что оставалось делать таким, как Стус? Либо уходить в "самиздат" - и уходили! Либо - входить в отформатированные рамки культпросвета и зарабатывать деньги (как сейчас этим занимается повальное большинство современников, или хотя бы просто оставаться на плаву.
Но вопрос не в этом.
Вопрос в том, что литературные объединения должны не конкурировать друг с другом в худшем проявлении этого рыночного закона, а сотрудничать, воспитывать, но не угнетать. И книги.... то, что сейчас выходит в свет, в большом своем множестве нуждается в очень жесткой цензуре.
И Вам, как "голове обласної мистецької гільдії" это тоже очень хорошо известно.
здесь скорее ответы на многие вопросы авторов и читателей
Лера Крок відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вот и я о том же.
Интересен факт, что по прочтению - читатели делятся на два лагеря - потерпевшие и оскорбленные.
в Союзе писателей эту "анкету", как выразились ниже, восприняли весьма эмоционально. Но в положительном ее варианте.
Наш офіційний сайт, напевне, давно не діє, але інформацію про нас можна отримати вибивши через пошук у гуглі: Мистецька гільдія "Неабищо". 
