Сором'язливий погляд здалека,
Ненав'язливо простягнута рука,
На тенець нерішуча згода.
Ось так і почалася спільна дорога.
Букети ромашок, червоне вино,
Коробки цукерок, пісні про любов,
Під зоряним небом прогулянки довгі-
Ось так і проходили дні солодкі.
А потім безліч ночей з телефоном
І сотні хвилин коханий лиш голос,
Багато розмов та всі про одне,
закінчувалися завжди: "кохаю тебе".
Проходили дні,а кохання зростало.
День без коханого, мов вічність минала.
І ось в ресторані замовлений столик.
Тримаєш обручку, затримуєш подих.
І ще кілька років сплило за водою.
І вже у сім'ї стало більше на двоє.
Шикарний будинок,щаслива сім'я...
Прожили разОм це коротке життя.
І ось все життя, залишивши позаду,
Коли смерті чекаєш, мов страшного приказу,
Здається романтиці місця немає,
Але як і раніше ти кажеш: "кохаю".
Здається чудове прожили життя
Й кохали одне одного до останнього дня.
І як би душа не боліла моя,
Та не про нас історія ця!
Буває) в мене навіть приклад є..бабусь з дідусею зіграли золоте весілля, а він все одно у всіх на очах зізнається їй в коханні) а бабуся соромиться, червоніє,погляд відводить) дуже гарний вірш))
ginfix відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
