Буває й так, що просто не співпали
Два розуми, два тіла, дві душі
Буває й так, що вже чужими стали
Ті обрані, яким писала ти вірші
Буває й так, що змучена свідомість
Напившись яду із буденних фраз
Благає світ й життя про випадковість
Й себе саму благає в сотий раз
Буває й так, що усмішки відсутність
Це вірний знак неправильності дій
Меланхолія, награна розкутість-
Сигнал пустих поламаних надій
Буває й так, що просто не сприймаєш
І не приймаєш те, що бачиш ти
І дуже важко та все ж відпускаєш
Бо вже набридло просто поруч йти
Буває й так, що втрачена можливість
Дрібний момент, неправильний рядок
І награна набридлива мрійливість
Вже неважливі...Втрачено зв'язок
Буває й так, що слухаєш й не чуєш
Відкривши очі бачиш щось нове
І у блокноті поспіхом малюєш
Щось непочате, світле і живе
Буває й так, що скромно залишаєш
Стираєш з серця і з думок сліди
І робиш крок, та ще куди не знаєш
Бо твоя ціль на даний час - це йти
Буває й так, як у житті буває
Було у когось, може було й в тих
Хто зараз разом в ліжку спочиває
Після розмов буденних і пустих
Буває й так, що просто зупинились
Біля недійсних і наївних мрій
І так буває,що не ті зустрілись
На перехресті непростих подій
Буває й так, а чи могло інакше?
Коли в думках лиш сумніви одні
Коли в думках дзвенить "життя покаже"
І боротьба постійних "так" і "ні"
Буває й так, що просто не співпали
Два розуми, два тіла, дві душі
Буває й так, та ми цього не знали
Допоки спини не царапали ножі
Буває й так, що вже нема бажання
Вертати час, що зник у забутті
Оптимістично скажу на прощання:
"Зустрінемось в наступному житті!"
garno!!! ale chomy tak pesumistuchno zakinchyetsya???
