Нема нікого… Тихо серце плаче
І я одна у цьому сні.
Вже ні для кого не сіяють очі
Лиш чую легкий шепіт у душі.
Дивлюся прямо – усе чорно-біле,
Подивлюсь вліво – сірий там туман.
Якби я повернутися зуміла…
Бо тут літає в темряві обман.
Іду назад, та вже шляху немає,
Я розгубила всі свої сліди…
Не повернусь, ніхто вже не чекає
Я залишаюся в страшному сні.
Хай буде так, як серце забажає,
Хай буде так, як доля відповість!
Якщо мої слова ніхто не поважає,
То я не буду стримувати злість.
Я не мовчатиму сидячи тихо зкраю,
Не промовчу, забувши всі слова.
Я не боюсь, нехай це кожен знає.
Я не боюсь лишитися одна!
Нема нікого… Серце вже не плаче,
Хай я одна лишилась в цьому сні.
Але для мене це нічого вже не значить,
Бо я почула шепіт вітру вдалині.
Він прошептав про те, що поруч завжди
Зі мною в моїм серці і в душі.
Лиш той, хто йде зі мною всюди
І щиро посміхається мені.