Слова мої...Вони одні і ті ж...
Нічого нового придумати не зможу.
Їх повторю, як повторяють всі
Жінки із кожного народу.
Слова мої... Вони такі ж сумні,
Як погляд той, що кину на прощання.
Мої слова такі ж самі ясні,
Як і моє нескорене кохання.
Слова мої... Ти не почуєш їх!
Бо Ти їх зовсім чути не бажаєш.
І всі слова, які сказати міг,
На дні душі, мов скарб, сховаєш...
Слова мої... Як вимовити їх?
І як не впасти вбитою від горя?
Бо тих же слів не повернеш мені,
Бо сліз достатньо, щоб розлити море...
