молю тебе, залишся моїм світлом,
небу це всерівно. так блакитно
й світло мрію я про вічність і
про тебе. так невпинно
пада на нас небо
сум і біль не зроблять все, як треба,
бо є в нас щастя вищої потреби.
прошу тебе, залишся моїм вітром,
тим, що все руйнує непохитно
так, як роблять очі твої сині.
губи твої в подиху невпинні
ваблять і шматують мене нині.
але в чому очі мої винні?
в тому, що закохані? повинні
вічно терпнути і думати про тебе,
що тебе послало мені небо...
я не ждатиму. бо іншого не треба.
Благаю долю дати мені волю.
щоб серце вільно дихало, як в полі...
я руки не впускатиму! доволі!
я біль крізь серце пропущу, як промінь,
вже й дихать мені важко. на поклоні
я буду вік благати тебе, Доле!
залиш ти мене в спокої поволі..
люблю тебе..як вічність любить морок,
похитна тиша любить гарну вість..
можливо, Ангел любить число сорок..
а диявол точно любить шість!..
12.03.2008
дякую!!
дякую, сонце -)
