БАЙКА
Орел один учителем являвсь
У молодих орлят, що підростали
І кожен з них, що у орла навчавсь,
Йому подяки щиро роздавали.
Орел їх вчив,як треба то злітать,
Як пір*я чистить, доглядати крила,
І як у небі сили зберігать
Та зависати повітряним змієм.
Орлята слухались, учились що є сил,
Орла за мудрість щиро вихваляли
Й, на свою слабість, до повчань тих звик,
Ну а орлята вже й орлами стали.
Їм б вже летіти в голубу блакить
І вчення те на практиці ствердити -
Але орла чомсь серденько болить
І неохота в небо відпустити.
От полетять й забудуть враз його,
І як потім ту втрату пережити.
Будуть парити, а Орлу тут знов
Нових орлят умінню злету вчити.
Й почав їх потихеньку присаждать:
Мов, те не так, а тут перестарався,
Забув зовсім, що вчитель також птах,
Бо в небо вже давно не піднімався.
І що від того, кому гірше це?
Надмірна бо турбота не навчає,
Коли орля наддзьобало яйце -
То і орлом доконче стати має!
Мораль проста: Умій учить других,
Але і сам при цім не розслабляйся
І не забудь - дві речі є простих:
Хоч і учи, та сам при тім навчайся!
Наука лісом, кажуть, не блука,
А у мізки навіки осідає
І не кричи ти на ученика,
Як бачиш, що тебе він обганяє!
Від того можуть виграти удвох -
Орел-наставник і орел, що вчиться,
Бо дружба все ж солодша за підвох
І слава вчителя у учні возродиться!
Даую, пане Борода, я не жалію, що прочитав цього вірша, хоча я не жалію про кожен прочитаний ваш вірш, але цей особливо бава мені науку в моїй праці. Дуже вам дякую
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00