Мені хочеться стати вітром,
Безтурботно літати просторами.
Щоб не думати як і звідки,
І якими пройшло коридорами...
Це коханння... Взялось з нікуди,
З невідомої, темної вічності,
Це кохання тепер повсюди,
Знущається до істеричності...
Хтось нагадує знов про молодість,
І про те що їх буде багато,
Та для мене твоя охолодженість,
Убиває сенс існувати...
Мені хочеться стати небом,
Буть для всіх і одним для кожного,
Щоб у тобі не мати потреби
Як пройдешньому подорожньому.
Та чомусь не стається як хочеться,
І надія так болісно стиснеться,
По щоках сльози котяться й котяться,
Як отрута, біль в мене вприснеться...
А так хочеться стати вітром,
Безтурботно літати просторами,
І не думати як і звідки,
І якими пройшло коридорами
Це кохання...