Погляну я в ті очі розеткові,
з них сиплються іскри золоті,
ти робиш вигляд, що тобі вишнево й годі,
а я ж то бачу - однозначно ні,
виблискує мов вогники святкові,
усмішка та диявольська важка,
а ні... дитяча,
майже зовсім колискова,
наполовину,
бо вона така одна.