Солодкий малиновий чай. Солодкі мрії.Солодкі сни і солодкий панк-рок. Люблю цю групу. «Good Charlotte» - найулюбленіша група. Я фанатка. Солодкий мармелад. І думки, які ніяк не покидали мою голову. Я думала про смс, яке Андрій мені вночі надіслав. «Солодких снів, сонечко =*» - я була приємно вражена неочікуваним побажанням на добраніч, так давно ніхто не бажав мені цього. І не має значення що воно розбудило мене в 1 годині ночі. Взявши кілька зошитів та ручку в мою улюблену сумку-зебру, я сіла в маршрутку і поїхала в коледж.
При вході мене чекав Андрій,такий жеакуратний як і вчора. Мабуть, мені так подобаються акуратні хлопці тому, щосама я трохи неохайна. Хоч останнім часом я дуже змінилась в цьому плані. Ми обоє пішли на пари, і звісно ж сиділи за одною партою. Пари пройшли доситьшвидко. Викладачі були приємні,і навіть кумедні. Особливо викладач українськоїмови.
Богдан Михайлович був підстаркуватим дотепником. Сьогодні ми писали переказ про мати Терезу. Він нам дуже зрозуміло пояснив, що мається на увазі,що мати не твереза, а Тереза, з великої літери.Всі були захоплені новим викладачем. Натомість викладачка історії СвітланаАнтонівна була налаштована зовсім не на хіхоньки-хахоньки. Навпаки,вона буладосить злою і непередбачуваною. Мабуть це тому що в неї нема сім’ї, я помітилащо в неї немає обручки. Її очі були сумними і мені стало шкода її. ОльгаВолодимирівна – викладачка хімії, яку я так не люблю, була досить симпатична повненька пані в окулярах, вона викликала в мене довіру.
Пари підійшли до кінця,і я вже хотіла булойти додому,але Андрій запросив мене на каву і я зі задоволенням погодилась. Я зробила висновок, що готую каву значно смачніше,тому ми пішли до мене готуватись до завтрашніх пар і виконувати сьогоднішні домашні завдання до мене і я обіцяла приготувати свою фірмову каву з корицею… Ми ще зайшли в магазин ікупили маленькі кекси і пішком пішли з центру в глибину привокзальної. Ми зайшли,а він здивовано запитав,чомуквартира така порожня. І я йому нагадала про своїх батьків-шукачів пригод.Здається, його очі стали якось дико поблискувати, прокинувся звіриний інстинкт чи що. І він почав мене пристрасно цілувати. Я була в шоці. Я не очікувалатакого повороту подій. Думала ми спокійно поп’ємо кави, а тут… Він збожеволів?
-Ей, стоп!!! Що це ти таке твориш? Хто тобі дозволяв мене роздягати? -я враз помітила що я вже без блузки,і він намагається зняти з менеліфчик,- Стоп,дорогий мій!
-Ну будь ласка, не притворяйся такою правильною! – я його не впізнавала.Його обличчя набрало жорстокого виразу. Мені стало страшно.
-Андрійчику, я тебе люблю звісно, але може не так зразу? Я не можу так. Ятебе погано знаю… Тим більше…Я…
-Тільки не кажи що ти целка, ніколи в життя не повірю!
-Прийдеться повірити. Бо так і є…
-Ну то які проблеми? Зараз нею перестанеш бути!!!
-Ти такий жорстокий… А я вже було подумала що ти такий порядний і хорошийхлопець…
-Хах, знаєш приказку «скажи хто твій друг і я тобі скажу хто ти» ? Ну такдумаєш від кого Кук такого набрався? Наївна така. Ти думала я з тобою сюсі-пусібуду? Не дочекаєшся! Всі тепер будуть знати, що ти мені дала, і я збив в тебецелку,от побачиш.
-Не треба,не роби цього…
-Все я вдягаюсь і йду. Блін, а ти виявилась такою… Коротше ноги моєї тут небуде. Я не насильник,тому брати тебе без твого бажання звісно не буду, але майна увазі що ямаю серйозні зв’язки. Ітобі може бути біда.
-Йди геть!!! – я захлопнула за ним двері.
З моїх очей почали текти божевільні сльози.Ябула настільки розчарована в ньому… Неочікувала. Стерла його номер телефону, видалила з друзів і додала в чорнийсписок. Негідник. Життя виявилось важчим ніж я думала. Я вже практичнозакохалась в нього, а він виявився козлом… Ненавиджу… Не хочу закохуватись…Боюсь… В мене нема настрою сьогодні готувати. Хіба що зроблю собі каву, гірку як життя...