Пробач! Я не розумію цей твій вчинок,
Хоч і судити не мені,
Нехай знайде твоя душа спочинок,
Десь там на небі, й на землі.
Ти так кохав її, все марно.
Життя за неї ти поклав,
Колись було у вас все гарно,
Тепер навіки ти пропав.
Твій корабель незнайде вже причалу,
І пристань завжди буде там пуста,
Всі десь шукатимуть примару,
І не почнеш життя ти з чистого листа.
В пітьмі кохання ти забув про неї,
Про ту, яка не зрадила б по віки,
Чи ти забув, як ти горнувсь до неї?
Тепер ви ж розлучилися на віки.
Пробач, що осудив так. Сумно.
Пробач! Я просто вже не витерпів,
Коли ти залишав життя бездумно,
Кому ти доказати, й що хотів?
