Діалог
- …
- Не старайся, бо марні твої намагання,
Ми не будем з тобою разом… і не має між нами конання.
- Та чому?...Зачекай… Не рубай все з плеча.
Дай хоч шанс… І можливо… протилежне доведу тобі я.
- Який шанс ?... Все даремно. Не розпалиш мої почуття.
Моє серце закрите… І це правду кажу тобі я.
- Ти жорстокий… Безжальний… Стій... Не йди… Зачекай.
Хоча трохи попробуй… побути зі мною, а тоді вже рішай.
Як нічого не вийде… то відпущу тебе.
Ти нічого не втратиш, а можливо полюбиш мене.
А вогню почуттів, на двох, стане мого
І достукаюсь я, до холодного серця твого.
- Ти не плач… І не падай у відчай, прошу!
Не заставлю відкритись я душу свою.
А вогонь, твій на двох, дуже скоро згорить,
І проїде все швиденько наче марева мить.
- Але ж…
- Зачекай! Дай усе я тобі докажу:
А та мить принесе, в результаті, лише гіркоту.
І ще тяжче , ніж сьогоднішнє наше, прощання.
Буде втрачений час і прийдуть знов страждання.
- Нехай будуть страждання, я не скажу про них
Подаруй ти ці миті...! я не зможу без них!
- Ця розмова складна. В глухий кут нас веде,
В мене буде порада одна:- Та забудь ти мене!
Буде інший!... І з ним своє щастя шукай.
Ну, а зараз усе! Це кінець! Прощавай!
