Вогнями манить звечоріле місто.
Мене чекаєш ти, та все дарма.
Ховаюсь між машин, немов в намисті;
Сміюсь я зараз, та в душі зима.
Ти зрозумів мене, ти зміг простити,
Та відпустити ти мене не зміг.
Не знаєш як без мене далі жити,
В душі як розтопити смутку сніг.
Забути як чарівную усмішку,
Очей блакить, солодкії вуста?
Читав мене - розгорнутую книжку
Тепер для тебе, любий, я пуста.
Ти обіцяв любов, тепло і ніжність,
Плекати нашу долю обіцяв
Та не чекав ти, що одвічна вірність
Не буде нам служити до кінця.
Пробач мене. Так прикро, я не можу
Вселити в серце мертвую любов.
Нехай надалі Бог нам допоможе
Не згадувать минуле знов і знов.
Сумно...
Це неправильно, коли згасає кохання. Це жорстоко. Так не має бути, але так є
Катерин_ка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Кохання саме по собі ніколи не згасає. Є різноманітні фактори, які впливають на цей процес. І, може, іноді краще, щоб кохання це зникло і не приносило нікому страждань(