Легкий Туман. Тепло поступово розтікалося по усьому
тілу. Аж до пальців на ногах. В роті відчуття гіркоти переросло
у відчуття солоду. Голова на якийсь непевний період пішла
обертом. Очі самі заплющились. Мов у режимі сповільненого часу,
повіки опускалися, щоби змочити сухі очі, на якийсь певний час
ввергаючи у темряву. Мізерна частка секунди повного мороку. За
якихось кілька доль секунди очі розплющились… Зовсім інша картина.
Усе мов у Тумані. Усе. Ліхтар все ще світив, проте уже було помітно
своєрідний промінь світла, біля якого літала маленька мошкара й
нічні метелики, що глухо били своїми крилами… Одразу ж усе це
відчуття зникло, не залишивши за собою нічого окрім відчуття чогось
нового. Усе нове – то добре забуте старе. Дежавю́? Щось таке, але
ніби дежавю́ від старого дежавю́.
(французькою «déjà vu» — «вже бачене») — психічний стан, коли людина відчуває, що вона колись вже була у такій ситуації, проте це відчуття не зв'язується з певним моментом минулого, а належить до «минулого взагалі». Дежавю зазвичай супроводжується відчуттям чудасії і нереальності того, що відбувається. Деякі, до того ж, «відчувають до дрібниць», що відбудеться в найближчі кілька хвилин (deja prevu). Вони бувають впевнені у тому, що здатні передбачити майбутнє.
