Нині Ляля читає, ні не читає, смакує творчість Антонича
Що не вірш - шоколадна цукерка і в кожній нова начинка!
Їй у шибку сьогодні постукав зайчик сонячний
(не простий - колісниця сріблиста з погоничем)
блискавично промчав - ні секунди спочинку: до щасливих зайчата приходять і взимку.
Ляля давно вже отак не п'яніла від віршів, щоби тьмарився розум і тамувався подих
Підійматися вище, туди де сопілка свище, куди не доходять пішки, куди взагалі не доходять...
Переставила Віндовс, трішки поколює серце (мало спить, п'є багато кави, словом, жива!)
Любить всіх, не лукавить, збирається із думками. Вперто вірить у смайли й слова...
кава
мій ляпас, мій адреналін,
мій щогодинний кокаїн,
проти заторів на шосе
шприцом у вену—от і все!
зав'язувать не буду, бо не вмію—
не хочу автогемотерапію!
Ляля Бо відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за чудовий комент,я не кавоманка,тільки одне ранкове горнятко (ритуальне),потім на обідній перерві (щоб розслабитись) ну і ще якщо потім когось зустріну або до когось піду або хтось прийде до мене...