Під ліхтарем вірші мов сніг
Летять собі десь у вишині,
І падають мені до ніг.
Від них так лоскотно мені..
Як сніг летять, як лід тверді,
І хочеться всі їх зловити.
Та боязкі, не йдуть до рук, дурні,
А я не знаю, що робити.
Коли ти йдеш кудись вночі,
Коли сидиш на підвіконні,
Співай пісні, лові свої вірші!
Коли ж спіймав – пиши або запам`ятовуй!
Нікому не кажи, що ти знаєш,
Бо розірвуть, бо загризуть вовки!
Ти облизня тоді спіймаєш,
Дарма напружуючи кулаки.
А тепер 3 варіанти кінцівки:
1)Дарма, що знав. Дарма, що чув, читав.
Дарма, що бачив застережні знаки…
А я ж тебе попереджав
(невдахо!)
Іди тепер, цілуй всім…
2) Ти вибив собі славу й визнання,
Та що ти у житті своїм побачив?
Це все – дурня! Все це – херня!
Ти дух поета в собі запиздячив…
3) Порвав вовків ти на шматки
І облупив з них по три шкури!
Відніс тіла на смітники
І увійшов до «Збірника літератури»!
06,03,2010 \ 23:05
Задум цікавий. Вірш хороший. Тільки треба допрацювати. Трошки відшліфувати розмір(для звучання). І дописати одну строфу, передостанню, для того, щоб був зв"язок із кінцівкою.
Дякую за увагу
