День сьогодні розпочався з поганої звістки. Я смішно кульгаю на одну ногу, але це не так вже й весело, бо боляче.
Впала. Піднялася. А стан наче ти в ступорі. Де я, що зі мною. Та ще й в мобілці оператор кричить, таксі викликала. Довикликалась.
На наступному тижні – знову навчання. А мені так продовження канікул хочеться,принаймні, практики... Виносить мозок.
Вже не перший раз переконуюсь що події – це не головне, головне – настрій.
Життя по троху йде. Твердо розірвала стосунки з людиною яка обтяжувала мене, в якомусь ступені я - її. Чітко визначилась з тим, чого хочу. Якщо це стабільність, якої в моєму віці варто уникати, - то й нехай. Хочеться стабільності.
За віком хочеться все більше тиші і спокою. Відмітила про себе, що старію.
Можливо це просто період такий, але все більше хочеться замінювати алкоголь на чай, а гучні вечірки - на затишок і душевні розмови.
