Сальвадор Феліпе Хасінто Далі
релаксував на освітленій сонцем терасі
з блаженством потягував звичайну каву з молоком і медом
кайфував під спокійне пробудження Середземного моря
а в найтонших звивинах мозку генія бушував океан.
ти знаєш, він захоплювався гермафродитами!
мужніми чоловіками, наділеними
найпрекраснішими рисами жіночності
такими справжніми, від яких закоренілих
мужиків кидає в ступор з першого погляду.
і жінками, витонченими панянками,
яких Бог нагородив обрисами чоло вічності
витончена талія, молоді пружні груди,
в яскравому поєднанні з високим чоловічим басом
приводили генія до вершини блаженства!
уміння відчувати, візуальне – не головне
варто жити, щоб відчувати, відчувати – щоб жити
все інше – яскраві деталі,
дешева біжутерія сірих гнилих мас:
графік чергування, розрядка, рознарядка
уміння відчувати підкорюється всезагальному «Ми»
вміння думати зібгалося в закислу субстанцію
з нього хіба що соус варити приреченим на смерть
і то, мабуть, не допоможе…
занадто загралися в свої пошуки-домисли
впустили істину в море липкої багнюки
молоді та щасливі – діти та їхні окурки.
в мене немає часу, щоб втрачати час
а відчувши на самоті, в середині себе
варто вирвати на зовні, тобі у скроні
(зрозумій, і чим раніше – тим краще,
що проблемні діти заваленого Вавилону
не в змозі відчувати прохолоду м’яти та тепло вершків
ковтати ненаситними ковтками солодке повітря)
допоки у цих літерах «т» і «и» живеш ти
історія не матиме спокійного кінця
допоки маса не вишкребе тебе звідси лезом
і не пустить під розстріл гнилими словами
допоки ти сама не впадеш на колінях
і не попросиш милостиную в духовно збіднілих
доти є надія
і доти я в тебе є.
Мистецтвом я виправляю
себе і заражаю інших
людей (С.Далі)