..Я дар в життя отримала –
Зустріть дивних людей..
Й бажати їх утримати
У світі всіх ідей..
Людей я цих Друзі зову
Й не хочу руйнувать
А потім будувати нову
Стіну з благань-проклять..
Та несподівано мені
Прилинув ти з Небес..
Ти бачив морок на Землі
Та все ж зніс сюди хрест..
Нам весело було удвох
Я щиро так сміялась
Ти при підніс бажань жагу
Не в крові, я в воді купалась..
New бачення мого життя
І зміни в кращий бік..
І жовті лілії щодня..
Чекання у воріт..
«Ти – Друг!! Я так тебе люблю!!
Й нікому не віддам!!»
Так говорила й ніби сплю..
Зривала сни!! Ти говорив: «Мадам!!»..
Ти говорив: «І я люблю!!
Безмежно і до дна!!
І дякую щодня життю,
Що є Ти.. Ти - Одна!!»
Обійми друга.. Погляд милий..
Розмови про гріхи й красу..
«Ти Янгол..як вогонь, дикий..
Й я так тебе люблю!!»
Люблю.. на жаль, для нас обох
Не в унісон тлумачилося слово..
Гріхи у плоті.. злякався бог..
Природа заридала.. чому страждає знову?!
П*ятниця.. чомусь цей день
Став роковий для нас..
Ми позбулись дурних ідей..
Банальніших окрас..
Зустрів ти мене як завжди
Нам сонце посміхалось
І в гості запросив зайти
«я – за!!» - і не вагалась..
Стривожений ти був такий
Я все не розуміла
Чому ж ти – друг, мені близький,
Опустив небесні крила..
Нервове смикання руки
Мене доводило до сказу
Немов тебе гризли гріхи
А в серці ти тримав образу..
..враз на коліна ти упав
Взяв, так тріпочучи, за руку
Казав слова..й потім «кохав,
Кохаю і терплю цю муку»
«кохав?! Та як?! Ми ж друзі є!!
«Так, друзі.. але не для мене..
Життя мені щастя дає,
Коли я поруч біля тебе..»
Слова розбились об дзеркала..
І час спинив величний хід..
Душа – тереном проростала..
На серце ж насувався лід..
«Це я була така байдужа
Й не бачила простих речей?!
Я ж відчувала в тобі друга..
Де ти знайшов вогонь очей?!»
«Я – друг?! Мені так не годиться!!
Не хочу просто другом буть!!
Хочу в коханні закрутиться..
Тріумф.. Тріумф хочу відчуть!!
Сама давала ж ти надію:
Обійми.. погляди..чи ж ні?!
Що ж, я даремно все радію,
Що посміхаєшся мені?!»
«Така дурна..я не хотіла
Завдати болю й гіркоти..
Але для себе зрозуміла,
Що надто різні ми світи!!
Кохать й любить – це різні речі,
І хоч убий мене.. прости,
Але злукавить зараз легше,
Ніж праведні звести мости..»
«Я – друг?! Ну що ж.. Кохаю сильно!!»
«Ти – друг.. і не страждай через мене..»
«Не буду!! Ми зараз будем дихать вільно,
Пробач за крок..за гріх й мене!!»
Й з вікна злетіли наче каплі
Того осіннього дощу..
Ти вижив..та кому з нас краще?!
Але все ж знай – Я ТАК ТЕБЕ ЛЮБЛЮ!!..
