Через дві хвилини "Хаммер" нетерпляче зупинився перед одним із світлофорів при виїзді з Тусона.
Вулиця пустувала. Лише на тротуарі навпроти джипа стояла людина в плащі, затулившись ранковою газетою. Перегортаючи сторінку, чоловік раптом незграбно випустив газету з рук і вітер поніс її на дорогу.
Щось бормочучи про "кляті арізонські вітри", чоловік, нагнувшись, кинувся за газетою, обходячи сірий джип...
За кілька секунд "Хаммер" рвонув з місця, піднімаючи хмару пилюки, в якій самотньо закружляла у танці свіжа ранкова газета...
...Холодна сталь торкнулась гуми і за мить на колесі з'явилась тоненька смужка. Джон натиснув сильніше. Смужка розрослась, сталь заглиблювалась в гарячу гуму немов у живу плоть.
Раптом колесо з ревом вибухнуло, перетворившись в гумову шмату. Катана різко відкинуло в землю і вирвало з руки полковника. "Хаммер" сильно перехилило набік, швидко понесло в сторону і він, трохи зарившись в пісок, завмер біля дороги.
Сендел, вигнувшись дугою, швидко відчепив пояс плаща від захисної решітки і виповз з-під машини, вигорнувши з собою цілу купу піску і пилюки. Він підвівся на ноги і пішов за своїм мечем, прислухаючись як позаду повільно відчиняються дверцята.
Катана блищав під яскравим сонцем арізонської пустелі, наполовину заритий у пісок. Сендел підняв його, закрив очі. Пустота знову заповнювала його, на деякий час відступивши після зустрічі з Дейлою. Тепер Джон гадав: чи не зробив він щойно найбільшої у своєму житті дурниці?
– Гей!
Сендел повернувся. Кореєць з розбитою губою стояв біля джипа, широко розставивши ноги. Він швидко озирався, то на свою машину, то на Сендела.
– Хто ти в біса такий?! Що ти зробив з машиною, чорт забирай?! – він ще декілька разів брудно вилаявся.
Полковник мовчки наближався, сховавши катана під плащ. Він уважно вивчав корейця: невисокий, міцний, м'язиста шия, на обличчі – рішучість, здивування і гнів. Чорний піджак дуже добре сидів на ньому. На білій сорочці проступила велика темна пляма поту. Кілька капель крові, скотившись по підборіддю з розбитої губи, впали корейцю на груди. Він механічно злизав кров з губ.
Сендел зупинився за два кроки перед корейцем і глянув йому в очі.
– Ти – кореєць, – прорік Сендел. – Що ти вивозиш у Мексику з моєї країни?
На лиці корейця раптом з'явився страх. Він відвів погляд у сторону і пробурмотів:
– Це ділова поїздка... – він раптом ніби прокинувся і люто глянув на Сендела.
– Яке взагалі твоє собаче діло куди я їду і хто я?!
Сендел раптом швидко обігнув "Хаммер", намагаючись розгледіти щось всередині машини. Але через затемнені вікна важко було зрозуміти чим саме вщерть заповнена задня частина джипа.
– Ану геть від автомобіля! – просичав кореєць, повільно наближаючись до Джона і піднімаючи руки перед собою.
Не звертаючи на корейця ніякої уваги, Сендел ще трохи обійшов джип, на секунду його погляд сконцентрувався на задньому боковому склі. Раптом він блискавично вдарив по ньому ліктем. Скло висипалось темним діамантовим водоспадом на пісок. Джон простягнув руку і зірвав брезент, яким були вкриті якісь довгі ящики, що лежали всередині. "ВЛАСНІСТЬ АРМІЇ США" прочитав полковник на одному з них. Він раптом відчув, що Пустота знову відступає, а їй на зміну приходять злість і ненависть...
З гортанним криком кореєць кинувся на Сендела ззаду, викинувши вперед обидві ноги. Джон, не обертаючись, просто зробив швидкий великий крок вперед і різко відкрив за собою дверцята джипа. За мить вони затріщали під страшним ударом корейця. Знову посипалось скло, але завіси витримали і кореєць завис на дверцятах, зачепившись за них ногою.
Розвернувшись з неймовірною силою, Сендел різко вдарив ногою зі свого боку. Цього разу дверцята зірвало з петель і разом з корейцем відкинуло на кілька метрів.
Очі Сендела блищали холодним вогнем. Він спостерігав, як кореєць повільно піднімається, звільняючись від понівеченого куска машини.
– Це Джорімел? – страшним тихим голосом запитав полковник. – Стівен Джорімел продає вам зброю?!
Кореєць підвівся і стояв, похитуючись, розглядаючи Сендела з-під лоба з якоюсь дивною презирливою посмішкою...
хех, не побачить світ того роману в художній прозі я цілковитий профан
Corvin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Господи! А я думаю: хто ж це? Привіт, Закохана! Вітаю з черговим перевтіленням! Отже тепер ти... е... зараз подивимось... Гммм... РОКОВАЯ ЖЕНЩИНА !
Ну що ж... То ти скажеш навіщо робиш це? Ось тут якийсь Войтик пиши постійно ВсімВсімВсім ! Читайте мої вірші! Бевзь якийсь...
У тебе щось інше гадаю Що ж...
в художній прозі я цілковитий профан 
