Без репетицій, без дублів
і майже не в змозі
Слово докінчити там,
де зірвався мій брат,
Ще один шанс, одну мить
подаруй мені, Боже,
Хай упівголоса, пошепки,
хрипко й невлад,
Але домовити те,
що, зриваючи горло,
Волі випрошує й тут
знову плоттю взялось.
Так, я людина
і бранець мелодії слова,
Так, я поганий актор,
бо я граю всерйоз.
Знову в мовчання
вростаю з жаги і надії,
Знову розломи – і мною,
й в мені. Як трава
Вдохом глибоким росту,
а за видих – сивію.
Світло під занавіс?
ні – я звучу, я – жива...
Глибокий зміст, але форма, якщо чесно, мені не дуже сподобалася - чомусь важко читається, а може це я зранку торможу)))
ще якось перечитаю і скажу)
olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Сашко.
вірш справді важко читається і важко сприймається - мені здається, що все тут залежить від "глибини" настройки коли дивлюся навколо себе з усмішкою, то вірші виходять дуже образні, легкі, дзвінкі...
але то не завжди так. іноді буває як... потреба розродитися, чи що - не можеш виринути на поверхню, щось глибинне пробивається. так і тут.
olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за підтримку, Аню!
я ще й досі вагаюся - може назвати його все-таки "Поет"? бо вірш власне про той стан, коли вірш ще не написаний (не промовлений), але вже не дає жити . Я "з'їхала" на актора, але боюся, що смисл від цього стає надто завуальованим.
занавіс... може... але вдох - ні... до речі, нічого не треба міняти, щоби вструмити вдих - все ж таки більш по-укр.!
olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну що ти, Наталю, не наполягай... вдох - красиве слово, воно звучить краще, ніж вдих (і, до речі, я й не чула, щоб так хтось говорив - воно надто штучне)
зміст але можна я тут поредагую трохи? біль - чол.рід - отже болем, також не вдох, а вдих... занавіс - русизм... завіса або щось інше...
olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
згодна з біллю, тут справді якось несподівано вийшло... подумаю, як би поправити, бо треба змінювати й риму.
Вдох - є таке слово (навіть знайшла укр. книжку з такою назвою ).
І занавіс - в театрі однозначно занавіс , це слово широко використовується в нашій мові.
Який серйозний і вдумливий вірш.. по струнах душі, з перевтіленням у роль, без пафосу, але як останній бій... Браво ! (як читач "5" + "5") Моє шанування.
olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
знаєш, тут мені близьке Лінине "Слова страшні, коли вони мовчать...", я навіть хотіла винести ці слова в епіграф. Тобто поет - актор, бо він не може не говорити, не грати. Щиро дякую