Навколо ні душі.
Померти всі бажають.
Ти пам'ятку про себе залиши.
Якщо про тебе ще не знають.
Покрита попелом повсюди.
І смерть приходить в кожну мить.
Якщо живі є ще десь люди.
То їм не довго іще жить.
Цей вид безглуздий і смішний.
Себе він сам згубив бездарно.
Якщо ти також є такий.
Допомагати тобі марно.
Річки забруднені навкруг.
В повітрі нічим вже дихнути.
Лежить десь збоку мертвий друг.
Якого мусиш ти забути.
Із нас регочуть всі світи.
Бо ми не вмієм добре жити.
Посмійся з себе також ти.
Якщо зумів це заслужити.
Любов померла вже давно.
Немає радості і щастя.
Існує лиш похмуре дно.
Панує де сумне нещастя.
Померла навіть вже надія.
Хоч робить це завжди остання.
Втопилася остання мрія.
Не дочекалась до світання.
Нам жить лишилось кілька днів.
Та ми давно на смерть чекаєм.
Колись нас промінь сонця грів.
А зараз вже й його немає.
Вже вбито все, що можна вбити.
Спустошена планета плаче.
Колись тут ще хтось бути жити.
Якщо будуть вони інакші.
Цікаві в тебе сни! Глобального масштабу! Мені з все життя наснився лише один вірш, а один вірш я створив із сновидінь. але в тебе це дуже сильні думки!
Прибулець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00